Поряд із багатьма титулами, якими величають святого Альфонса Лігуорі, є один, мабуть, найвизначніший ― Вчитель молитви. Сам святий, стверджував що найвизначнішим з-поміж усього, про що писав і навчав, є вміння молитися.
Відомі слова святого: «Хто молиться ― той спасеться, хто не молиться ― той буде осуджений».
Як добрий пастир, святий усвідомлював, що найголовніше є спасти свою душу, а для цього є конечна Божа ласка якої необхідно просити у молитві.
Сформувавшись як велет духовного життя, запізнавшись із духовністю багатьох шкіл, святий Альфонс пропонує своїм читачам духовну пропозицію ― неустанну молитву, що є фундаментом альфонсіанської і редемптористської аскези.
Розуміючи усю важливість даної теми, розпочинаємо серію дописів «Святий Альфонс ― Доктор молитви», які будуть присвячені головному середникові у праці над спасінням душі ― молитві.
Святий Альфонс Лігуорі у своїх творах і молитвах дораджує вірним просити Бога про три основні ласки (згідно Мт 7,7а: «Просіть і дасться вам»).
Перша ласка про яку необхідно просити Бога ― це прощення всіх своїх гріхів.
Друга ласка – просити про дар святої любові.
Третя ласка – просити про витривалість.
У альфонсіанській духовності любов є тотожньою витривалості, тобто витривати у любові Божій, то те саме що витривати в ласці Божій. Для Альфонса, ці два елементи ― любов і витривання є істотними. Тому про них наполегливо і постійно необхідно просити Бога. Любов, молитва, ласка, витривання ― усе це характерні поняття альфонсіанської духовності. Безперечно святий з Маріанеллі жив усім тим, про що навчав своїх співбратів і людей.
У збірці молитов до Господа Ісуса присутнього в Пресвятій Євхаристії (що є частиною відомого твору «Відвідання Пресвятої Євхаристії») якраз можна побачити приклад такої молитви. Альфонс молиться такими словами: «Уділи мені тільки, прошу Тебе, своєї любові і ласки, і цього мені буде достатньо і буду задоволений…».
Крім того, Великий Доктор молитви, радить по Ісусі Христі, звертатись до Марії ― Матері Божої, яка може нам випросити усіх цих ласк. Зокрема, Святий Вчитель звертається до Марії так, в одній із своїх молитов твору «Правдива обручниця Христова»: О Маріє, надіє моя, випроси мені або смерть або витривалість. Святий хоче тим сказати: краще померти в любові Божій (тобто Його ласці), або витривати до кінця в ласці, ніж мати нещастя образити Бога тяжким гріхом. Любов, витривалість і добра смерть ― типові альфонсіанські тематики, які наш святий розвиває у своїх писаннях, передусім таких: “Як любити Ісуса Христа”, «Молитва ― могутній засіб спасіння», «Приготування на смерть».
Отець Назарій ЛАНЬКО
